Застосування технології розвитку критичного мислення в умовах реалізації Нової української школи на уроках історії

Застосування технології розвитку критичного мислення в умовах реалізації Нової української школи на уроках історії

Кулинич Олена Миколаївна,

методист комунального закладу

«Районний методичний кабінет Світловодської районної ради»

У статті розглядаються особливості технології розвитку критичного мислення у школярів, показано можливість її використання на уроках історії. Окреслено зміст цієї технології. Подано перелік методів і прийомів, що можуть використовуватись на різних етапах проведення уроку.

Ключові слова: компетентність, ключові та предметні компетентності, інноваційна педагогічна технологія,критичне мислення, методи й прийоми технології.

Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісного навчання. Впровадження компетентнісного підходу - це важлива умова підвищення якості освіти.

Традиційно цілі шкільної освіти визначалися набором знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти учень. Сьогодні такий підхід виявляється недостатнім - соціуму потрібні не всезнайки, а випускники, готові до включення в подальшу життєдіяльність, здатні практично вирішувати життєві і професійні проблеми, які постають перед ними.

Нова українська школа має бути зорієнтована на формування тих умінь і компетентностей, які будуть необхідними дитині для успішної самореалізації у житті.

Компетéнтність - проінформованість, обізнаність, авторитетність. Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

Відповідно нового Закону «Про освіту» для Нової української школи визначено такі ключові компетентності (здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурологічні види діяльності, ефективно розвʹязуючи відповідні проблеми): спілкування державною

(і рідною у разі відмінності) мовами, компетентності в природничих науках і технологіях, математична грамотність, спілкування іноземними мовами, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя, соціальні і громадянські компетентності, підприємливість, загальнокультурна грамотність, екологічна грамотність і здорове життя.

Одне із завдань сучасної історичної освіти - набуття учнями ключових та предметних компетентностей (їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета у всіх класах закладів загальної середньої освіти). Тому використання інноваційних педагогічних технологій у освітньому процесі дає можливість підвищити пізнавальну активності учнів, робить можливим формування як ключових, так і предметних компетентностей.

Інноваційна педагогічна технологія - цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій і засобів, які охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів. Це - комплексний, інтегрований процес, що охоплює суб'єктів, ідеї, способи організації інноваційної діяльності і забезпечує результативність нововведення[5, с.].

До предметних компетентностей з історії належать такі: хронологічна, мовленнєва, про­сторова, інформаційна, логічна та аксіологічна.

Провідну роль у цьому переліку відіграє інформаційна компетентність, яка пе­редбачає вміння учнів працювати з різними джерелами історичної інформації.

«Без знання минулого неможливе точне розуміння сучасного», - справедливо наголошував М. Грушевський. Завдяки інформації, отриманій з підручника, засвоєній з прочитаного документу, побаченій на ілюстрації чи з екрану телевізора, учні мають можливість більш поглиблено зрозуміти історичні події чи явища. Історичні джерела (документальні, візуальні, речові та інші) сприяють оволодінню навичками дослідницької роботи, критичного мислення, що є на сучасному етапі досить ефективною формою навчання.

То що ж таке критичне мислення?Критичне мислення - це система суджень, що допомагає розглядати події, робити висновки і давати оцінку подіям, аналізувати їх. Вміння просіювати інформацію та вирішувати, що важливо, а що ні, буде потрібне учням для успіху у світі, який швидко змінюється.

Американські вчені Дж. Стіл та К. Мередіт стверджують, що критичне мислення - це складний ментальний процес, що починається із залучення інформації і закінчується прийняттям рішення. О. Пометун зазначає, що «критичне мислення виступає як нестандартне, що ґрунтується на можливості бачити й оцінювати альтернативи, пріоритети, визначати достовірність і доцільність фактів, явищ, подій» [1, с. 5].

К. Баханов відзначає, що критичність мислення виявляється в здатності людини не піддаватися впливу чужих думок, обʹєктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них [2, с. 4]. «Людина с критичним розумом, - стверджує автор, - здатна вимогливо оцінювати свої думки, ретельно перевіряти рішення, зважувати всі аргументи «за» і «проти», виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій». Як зазначає К. Баханов, актуальність впровадження навчання критичного мислення повʹязана з переходом до інформаційного суспільства, яке характеризується стрімким накопиченням різноманітної інформації та тією особливою роллю, що відграє інформація у різних галузях людського життя.

В педагогічному контексті критичне мислення розглядається як здатність учнів аналізувати отриману інформацію, застосовувати набуті знання як у стандартних, так і нестандартних умовах. Навчальний процес на засадах критичного мислення має бути побудований так, щоб учні:

• висловлювали власні судження, виділяли головне, робили висновки і порівняння, оперуючи доводами і конкретними фактами;
• здійснювали певне дослідження, вивчаючи окрему навчальну тему;
• відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, звертаючи особливу увагу на аргументованість останніх;
• самостійно ставили питання, формували проблему й альтернативні шляхи її творчого рішення.

Учні мають навчитися усвідомлювати свої знання.

Система формування критичного мислення передбачає трьохетапну структуру уроку:

Етап актуалізації :

• актуалізація уже наявних знань учнів;
• виклик інтересу до теми;
• формулювання проблеми;
• визначення цілей вивчення матеріалу.

Етап усвідомлення знань:

• порівняння очікувань учнів із тим, що вивчається;
• перегляд очікувань та висловлення нових;
• висновки й узагальнення матеріалу;
• поєднання змісту уроку з особистим досвідом учня;
• постановка запитань до вивченого на уроці матеріалу.

Етап рефлексії:

• узагальнення основних ідей;
• обмін думками;
• виявлення особистого ставлення[3, с.5].

Головним елементом Нової української школи мають стати нові методики і технології навчання дітей, особливість яких - не репродукція знань, а діалог з учнем, який уміє критично аналізувати та висловлювати свою позицію, а вчитель - допоможе розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини. Найефективніші методи і прийоми на уроці ті, які спонукають учнів до самостійної діяльності. Навіть розповіді та лекції (їх ніхто не відміняв), мають супроводжуватися активними діями учнів. Навчання відбуватиметься більш успішно, якщо учні самостійно формулюватимуть завдання і, виходячи з власного життєвого досвіду, виконуватимуть їх. Розв'язання конкретної проблеми стимулює природну допитливість і спонукає до критичного мислення[4, с.32].

В сучасному світі важко зорієнтуватися в потоці інформації, який має вплив на учнів. Учні чують різні інтерпретації, тлумачення, трактування історичних подій, процесів. Цю інформацію їм дає преса, телебачення, кіно. Щоб протистояти такому впливу, необхідно розвивати в учнів уміння аналізувати та оцінювати різні погляди на історичний процес, критично ставитися до них, виробляти власну позицію, аргументувати свій вибір. З цією метою, на уроках історії, вчитель може успішно застосовувати різноманітні методи та прийоми критичного мислення, а існує їх чимало: «Генератор ідей», «Прес», «Логічне дерево», «Кластери», «Переплутані логічні ланцюги», «Сторітелінг», «Сенкан»,«РАФТ», «Фішбоун», «Атака на вчителя», «Ессе» та інші. Розглянемо деякі з них.

«Генератор ідей». Використовується на етапі актуалізації.

Це прийом організації індивідуальної та групової роботи учнів на початковому етапі уроку, який допомагає актуалізувати наявний у них досвід та знання. Спочатку кожний учень, на прохання вчителя, згадує і записує в зошиті все, що знає по запропонованій на розгляд проблемі ( індивідуальна робота, тривалість 1- 2 хв.). Потім відбувається обмін інформацією в парах або групах (групова робота, час на обговорення не більше 3 хв.). Під час обговорення учні повинні з'ясувати, у чому збіглися наявні подання, та з приводу чого виникли розбіжності. Далі кожна група по колу називає якусь одну відомість або факт, при цьому, не повторюючи раніше сказаного. Складається список ідей, який вчитель коротко, у вигляді тез, записує на дошці або ватмані (навіть помилкові і без коментарів). Всі помилки виправляються далі, у міру освоєння нової інформації.

Метод «Прес». Може бути використаний на будь якому етапі уроку.

Цей метод допомагає учням знайти вагомі аргументи і сформувати свою думку щодо спірного питання; розібратися у своїх ідеях, а також сформулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Етапи методу «Прес», за якими працюють учні:

- висловлюють свою думку: «Я вважаю...»;

- пояснюють причину такої точки зору: «Тому, що...»;

- наводять приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «... наприклад...»;

- узагальнюють, формулюють висновки: «Отже... Таким чином...».

«Логічне древо». Етап усвідомлення знань.

Цей прийом використовують під час обговорення проблем, пошуку рішень. Проблему розглядають з різних сторін, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином, «коріння» - та проблема, що розглядається в тексті. На «стовбурі дерева» є основні та допоміжні «гілочки». На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних - розташовують факти, які підтверджують наявність сформульованих ними причин. Усі записи - короткі і являють собою ключові слова або фрази, які відображають суть, факти.

Свій висновок по досліджуваному питанню учні записують на «стовбурі логічного древа».

Кластери. Може бути використаний на будь якому етапі уроку.

Це спосіб графічної організації навчального матеріалу. Він дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при дослідженні тієї чи іншої теми.

Послідовність дій така:

- в центрі класної дошки або чистого ватмана вчитель записує ключове слово з теми, яка досліджується;

- навколо ключового слова вчитель записує слова або пропозиції учнів, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми;

- усі нові слова, що записуються з'єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного «слова-супутника» у свою чергу теж з'являються «супутники», установлюються нові логічні зв'язки.

У підсумку - схема (кластер) з позначенням всіх зв'язків між «супутниками». Кластер являє собою зображення, що сприяє систематизації та узагальненню навчального матеріалу.

Прийом переплутаних логічних ланцюгів. Ефективний як на етапі усвідомлення знань, так і на етапі рефлексії.

Вчитель пропонує учням записані на дошці або картках 5- 6 подій (дати, події, історичні особистості й т.д.). Учням потрібно відновити порядок, пояснити його.

Сторітелінг. Використовується на всіх етапах уроку.

Складові частини історії: герой; сюжет; тема та ідея.

Вчитель пропонує учням у невеликих групах (3-4 особи) підготувати

10-хвилинні виступи з теми, яка вивчається. Наприклад: «Один день з життя лицаря», «Підготовка до походу на Царгород князя Олега Віщого», «Таємна зустріч Сталіна та Гітлера напередодні Другої світової війни». Обов'язкова умова: використання в історіях конкретних історичних дат, подій та героїв. Учні можуть поставити себе на місце відомих історичних персонажів та подумати над варіантами важливих рішень, які вплинули на хід української чи світової історії.

В цьому випадку сторітелінг допомагає дітям повністю заглибитися в історичні періоди, аналізуючи їх у контексті сучасності, вчить аналізувати значення подій, розуміти причинно-наслідкові зв'язки, створює творчі асоціації: епоха - події, людина - епоха.

Сприяють створенню історій і демонстрація відеоматеріалів з відключеним звуком; самостійний відбір фрагментів фільмів для розповіді на уроці; демонстрація знайомого фільму, з продовженням та поясненням учня; самостійне порівняння матеріалу підручника зі змістом фільму та висловлення своєї точки зору; самостійне написання творчої роботи за відеоматеріалом тощо.

Прийом «Фішбоун». Етап усвідомлення знань. Найбільш ефективний під час узагальнюючих уроків або систематизації знань, коли тема уже вивчена.

Учні працюють зі схемою «Фішбоун», що в перекладі означає «риб'ячий кістяк». В «голові» цього кістяка вони позначають ту проблему, яка підлягає аналізу. На самому кістяку є верхні й нижні кісточки. На верхніх учні відзначають основні поняття теми та причини виникнення проблеми. Напроти верхніх кісточок розташовуються нижні, на яких учні розміщують факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Свої висновки та відповіді по досліджуваному питанню - в «хвості». Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.

Працюють учні як індивідуально, так і в групах. Потім учитель організує обґрунтоване спілкування, у результаті вибудовується «єдиний» варіант схеми.

Сенкан. Етап рефлексії.

Це неримований вірш з 5- ти рядків, що складається за такою схемою:

1 - й рядок - іменник (тема мініатюри);

2 - й рядок - прикметник до теми;

3 - й рядок - дієслово чи дієслівні форми;

4 - й рядок - фраза, яка передає особисте ставлення до теми;

5 - й рядок - синонім до іменника в першому рядку [5, с.65]

Організовуючи на уроці роботу зі складанням сенкану, вчителю варто діяти за таким алгоритмом:

- нагадати учням, як пишуть сенкан, навести приклад;

- поділити клас на групи і запропонувати написати сенкан (на

виконання завдання слід відвести 5-7 хвилин; успіх групи має

залежати від кожного учня);

- презентація сенкану (кожна група демонструє свій сенкан, після чого

можливе спільне обговорення і взаємооцінка).

Складаючи сенкан, учень реалізує власні інтелектуальні та творчі здібності, а також засвідчує ступінь володіння навчальним матеріалом з пропонованої теми.

Прийом «РАФТ» (по К.Санте). Етап рефлексії.

Назва є скороченням: Р (роль) - А (аудиторія) - Ф (форма) - Т (тема).

Суть прийому полягає в тому, що учень обирає для себе якусь роль і пише текст не від себе, а від імені історичного персонажу (гетьман, князь, селянин, лицарь, купець...); обирає для кого писати та стиль тексту. Це може бути лист, указ, допис в газету, уривок літопису тощо. Цей прийом допомагає учням виявити особисте ставлення до історичних персонажів та визначних осіб.

«Атака на вчителя» («Атака на учня» ). Етап рефлексії.

Після вивчення нового матеріалу вчитель пропонує учням «поміняються місцями» - учні будуть ставити питання, а вчитель (або один із учнів) відповідати на них. Головна умова - вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

Прийом «Написання есе». Етап рефлексії.

Це невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми. Часто есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин. Непогану структуру есе подають в Памʹятці для учня «Як написати есе» [7]. «Зразковий план есе» складається з трьох частин: Вступ (один абзац), Основна частина (2 абзаци) та Висновок. Раджу скористатися цією пам'яткою.

Написання есе:

- дозволяє автору навчитися чітко і грамотно формулювати думки;

- структурувати інформацію;

- використовувати основні поняття;

- виділяти причинно-наслідкові зв'язки;

- ілюструвати досвід відповідними прикладами;

- аргументувати свої висновки.

Висновки.

Використання інноваційних технологій, зокрема технології розвитку критичного мислення, є необхідною ланкою у роботі творчого вчителя тому, що їх використання сприяють: урізноманітнення форм подання інформації; урізноманітнення навчальних завдань; забезпечення зворотного зв'язку, широкі можливості діалогізації навчального процесу; широка індивідуалізація процесу навчання, розширення поля самостійності; широке застосування ігрових прийомів; активізація навчальної роботи учнів, посилення їх ролі як суб'єкта учбової діяльності; посилення мотивації навчання.

Список використаних джерел:

1. Пометун О. І. Формування критичного мислення учнів на уроках з курсу за вибором "Права людини" / Олена Пометун // Історія в школах України. - 2008. - № 9. - С. 5-7.
2. Баханов К. О. Технологія розвитку критичного мислення як психолого-педагогічне явище / Баханов К. О. // Історія та правознавство. - 2008. - № 33(169). - С. 4-9.
3. Терно С.О. Розвиток критичного мислення старшокласників у процесі навчання історії. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. - 275с.
4. Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії ∕ К. О. Баханов. - Харків. Основа, 2004. - 195

• Дзямулич Н. І. Сенкан у системі інноваційного навчання // Педагогічний пошук. - 2010. - № 4. - С. 64-66.
• Сторітеллінг як ефективний варіант неформального навчання [ Електронний ресурс]- Режим доступу https://www.ar25.org/article/storitelling-yak-efektyvnyy-variant-neformalnogo-navchannya.html
• Пам'ятці для учня «Як написати есе». Електронний ресурс]- Режим доступу https://historyschool.ucoz.ru/load/cikavo/jak_pisati_ese_pam_jatka_uchnju/5-1-0-15