Сучасні підходи до формування громадянсько-патріотичних цінностей особистості
Лавро Алла Анатоліївна
вчитель української мови та літератури
У статті розглянуто сучасні підходи щодо виховання почуття патріотизму, формування ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави, можливі шляхи формування в учнів системи національних цінностей та рис громадянина-патріота з активною життєвою позицією. Патріотичне виховання наскрізно пронизує весь навчально-виховний процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав.
Ключові слова: патріотизм, громадськість, виховання, народ.
Ніхто не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.
В'ячеслав Липинський, західноукраїнський діяч.
«Народ мій є, народ мій завжди буде!» - це величаві й пророчі слова поета Василя Симоненка надають кожній людині відчуття духовної єдності, патріотизму, національної гідності. Сьогодні домінуючою в системі духовних цінностей громадян нащої держави, нашої молоді стає національна ідея.
Людина приходить у світ - і знайомиться з руками мами, батька, пізнає родичів та близьких. До певного часу вона, як відлуння- що одержить відоточуючих, те й віддасть. Вона легко відгукується на поклик, на ласку, і якийсь час захищена від темних сторін життя. Але поступово світ навколо розширюється: сусіди, товариші, жителі з вулиці, селища.
Людина росте, мужніє. Що стійкішою, загартованішою росла вона в сім'ї, то певніше вступає в життя. Але завжди з нею залишається любов сім'ї. Найвища ступінь любові - любов до народу, до своєї країни.
Підростаючи, дитина вбирає в міру свого розуміння те, чим живе сім'я, родина, народ України, поступово формується як член суспільства, як громадянин. Сім'я і школа мають обов'язково допомогти майбутній особистості чітко і твердо з'ясувати, що таке людська гідність, національна самосвідомість, патріотизм, честь і гордість громадянина України. В.О.Сухомлинський у своєму «Слові до батьків» писав: «У сім'ї шліфуються найтонкіше грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості.
Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи».
Слово «громадянин» наповнене високим змістом. Нашим дітям сьогодні доступне почуття громадянської гордості за свою Вітчизну, бо вони вже знають чимало з її героїчного минулого, беруть участь у національних святах, дотримуються народних традицій.
Висока громадянськість виявляється в таких рисах, як національна свідомість, гідність, честь, патріотизм, свідоме ставлення до праці, національна мораль і повага до людей інших національностей, гордість за свою незалежну Батьківщину. Відчуття Батьківщини - найважливіше в людині, воно визначає спрямованість особистості. Формування громадянина неможливе без пробудження в дитині з ранніх років почуття любові до Батьківщини - землі, що дає їй хліб і зберігає прах наших предків. Справедливо відзначив у свій час М.Г.Чернишевський, що гідність людини вимірюється силою її патріотизму.
Громадянськість - це єдність громадянської свідомості і громадянської поведінки. Досвіду громадянської поведінки діти активно набувають у школі.
Але треба, щоб і вдома діти відчували громадянську позицію батьків, їхню щиру зацікавленість життям країни. Тільки дуже важливо, щоб високі слова про Україну, Конституцію, народні традиції не перетворювались у свідомості дітей на гучні, але порожні фрази, змісту яких вони ще як слід не розуміють.
Вічним прикладом патріотичного і громадянського виховання для кожної української сім'ї має служити родина Косачів, яка вирізнялася своїми демократичними поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю і в якій зростала майбутня поетеса Леся Українка.
Виховання дітей на історичному минулому України, на бойових і трудових подвигах нашого народу вдається кожній сім'ї, де шанують рідних і знайомих - ветеранів війни і праці, з повагою ставляться до їх бойових нагород і трудових звершень, діляться враженнями від подій минулого і сьогодення. В умінні пам'ятати, дорожити минулим закладена величезна моральна сила сім'ї, якою наділяються і діти. «Від того, як ставиться людина в роки дитинства до героїчного подвигу своїх батьків і дідів, залежить її моральне обличчя, ставлення до громадських інтересів, до праці на благо Батьківщини» - відзначив В.О.Сухомлинський.
У першому розділі «Батьківської педагогіки», який названо «Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки?», В.О.Сухомлинський від імені покоління, яке в тяжкі 1941 - 1945 роки захищало нашу Батьківщину, а потім відроджувало її з попелу та руїн, закликає всіх батьків і матерів: «Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки й матері, те, що стало для них святинею, - самовіддану любов до Вітчизни, обов'язок перед тими, хто своїм життям завоював нам і нашим дітям синє небо і яскраве сонце. Утвердимо в юних серцях священне почуття людського братерства, працьовитість, людяність. Повторимо, дорогі батьки й матері, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя. Зробимо це - наші діти стануть справжніми людьми».
Гадаю, не мають рації ті батьки, які вважають, що в сім'ї не обов'язково день у день жити патріотичними і національними ідеалами, мовляв, досить того, що в цьому плані одержують діти у школі та за допомогою засобів масової інформації. Такий погляд на сімейне виховання перетворює дім на своєрідний заклад служби побуту.
Неусвідомлене відчуття Батьківщини виникає у дітей в сім'ї ще задовго до школи. Воно формується під впливом усього навколишнього середовища. Батьківський дім, родинне оточення, подвір'я, залишають у душі дошкільняти незабутні враження, які допомагають поступово усвідомлювати Батьківщину. З цього віку людину не залишає почуття гордості за належність до народу, що має велику і славну історію, яку він віддзеркалив у літературі, мистецтві, народних традиціях та звичаях. Для людини ставлення до Батьківщини - не просто слова, а насамперед переживання емоційного стану, патріотичних, моральних, ліричних, естетичних почуттів, які живуть у ній постійно.
Патріотизм - суспільно-психологічне і моральне почуття, яке включає відданість і любов до своєї Батьківщини, до свого народу, здатність до захисту її від ворогів. Патріотизм виявляється у турботі про інтереси й історичну долю України, в участі у процесі розбудови держави. В.О.Сухомлинський у книзі «Як виховати справжню людину» писав: «Любов до Вітчизни і любов до людей - це два швидких потоки, які, зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму».
Шанобливе ставлення до свого роду, краю висловлене в українських народних прислів'ях та приказках: «Хоч і по коліна в воду, аби до свого роду», «нема в світі кращого як родина». «Важко виразити словами.., - писав К.Д.Ушинський, - те особливе світле щось, що народжується в душі нашій, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли».
Саме через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу Батьківщини, до щирих, глибоких і чесних роздумів про найістотніший, найголовніший сенс людського життя. Патріотизм, як одна з найяскравіших емоційних якостей людини, має моральне значення, оскільки проявляється у її громадянській позиції, у пам'яті й прихильності до традицій своїх батьків.
Сім'я і школа мають усвідомити, що патріотичне виховання - основа духовного розвитку особистості, складник національного світогляду й поведінки людини в ставленні до рідної країни, до всіх націй і народів. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за розбудову нової незалежної України, духовне оновлення суспільства, формування високої етики міжнаціональних стосунків.
Вірність Україні є невід'ємною ознакою національно свідомого громадянина. Формування патріотичних почуттів у сім'ї, в процесі сімейного спілкування означає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та військового подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною. За вічний взірець патріотизму і честі нам правитимуть українські козаки, які своїми неймовірними битвами і перемогами, своїм гаслом «Або волю здобути, або дома не бути» закладали основу національної свідомості.
З метою патріотичного виховання учнів традиційно в школі проводжу уроки, зустрічі, виховні години, на які запрошую учасників АТО. Разом з учителем історії Пономаренко Л.В. підготували й провели для дітей урок Миру. На уроці були присутні учасники АТО, наші земляки Віталій Кравцов та Юрій Сікорака. Діти гостинно, щиро, з душевним теплом вітали гостей. Учні розповідали вірші, спілкувалися з гостями й на згадку про зустріч сфотографувалися та подарували воїнам свої листи й малюнки. Під час заходу пройшла акція «Ми за мир». Усі присутні прикріпили до імітованого голуба Миру виготовлених власноруч паперових голубків. Шкільний бібліотекар Хоменко Н.Г. підготувала та ознайомила дітей із книжковою полицею «Мир тобі, Земле!». Закінчилася зустріч частуванням короваєм Миру.
У день захисника України та в день українського козацтва ми вшановуємо мужність і героїзм захисників незалежності та територіальної цілісності України, згадуємо історію та перемоги українського народу. Історія нашої держави нерозривно пов'язана з безцінним спадком українського козацтва. Через століття наші земляки несуть відданість Україні, яку завжди уособлювали козаки. З нагоди дня українського козацтва серед учнів 2-4 класіввідбувся конкурс малюнків «Ми - юні козачата». Цікаво пройшов шкільний конкурс інсценування «Як козаки мушкетерам допомагали» серед учнів 5-7 класів. Переможці були нагороджені солодощами.
Не менш вдалими заходами були також «Свято рушника», «Мати - слово святе», літературно - музична композиція «Їх пам'ятає світ врятований», «Ті дні у пам'яті народній» до вшанування пам'яті загиблих від Голодомору, тематична лінійка «Рідна мова, калинова», конкурс декламування віршів «Війна - страшніше слів немає», урочиста лінійка пам'яті, присвячена Дню партизанської слави, конкурс плаката й малюнка «Мій біль Чорнобиль», творчий конкурс на кращий прозовий чи поетичний твір про Другу Світову війну.
У концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді вказано, що сьогодні потрібні нові підходи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має давню й величну культуру й історію, досвід державницького життя, які є потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді.
Всі ці проведені виховні та позакласні заходи сприяли посиленню в учнів патріотичних почуттів, поваги до героїчного минулого українського народу, надавали допомогу у визначенні власного місця в суспільному житті України.
Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є й буде одна проблема - виховання громадянина України, який знає і пам'ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле й буде гарно творити майбутнє.
Створити справді горду й незалежну державу, заслужити повагу у світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме в собі дійсно українську душу. А плекати дитячі душі - покликання нас, учителів.
Думаймо про Україну. Будьмо її патріотами. Дбаймо про формування національної самосвідомості підростаючого покоління, бо це - нелегка справа.
Список використаних джерел:
1. Виховуємо людину і громадянина. Навчально-методичний посібник. - «Відродження», 2009. - 128 с.
5. Могорита В.М. Ми - майбутнє України / В.М. Могорита // Позакласний час. - 2007. - №5 - С. 39-41.
6. Сластіна В.О. Виховуємо громадянина - патріота України / В.О. Сластіна // Шкільний бібліотекар. - 2015. - № 12 - С. 7 - 11.
7. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. К., 1978. - 21 с.