Розвиток творчихздібностей учнів у контексті оновлення змісту початкової освіти
УДК 371
Розвиток творчих здібностей учнів
у контексті оновлення змісту початкової освіти
Петренко Антоніна Валентинівна,
заступник директора з навчально-виховної роботи
комунального закладу «Глинське навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Світловодської районної ради Кіровоградської області
Анотація.У статті акцентовано увагу на використання сучасних педагогічних технологій для реалізації завдань у формуванні ключових компетентностей молодшого школяра в умовах Нової української школи. Звернено увагу на провідну роль осучасненого освітнього процесу для розкриття творчого потенціалу, інтересу до пізнання через ігрову діяльність, розвитку творчих здібностей, використовуючи сучасні педагогічні технології; розглянуто методи і прийоми самовдосконалення, що дають можливість ефективно взаємодіяти вчителю і учням через нестандартне мислення, дослідницьку діяльність, надання підтримки.
Kлючові слова: освітнє середовище, творчі здібності, реформування освіти, молодші школярі, креативна особистість, творча діяльність, творчість, творчий потенціал, ігрова діяльність, компетентність, програма розвитку, обдарована особистість, педагогічні технології, Нова українська школа.
Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психо-фізіологічних особливостей і потреб, формування загальнолюдських цінностей, розвиток самостійності та допитливості. У сучасному житті людині просто необхідно уміти приймати нестандартні рішення та творчо мислити. Це вимагає оновлення методик організації освітньо-виховного процесу. Сучасна школа зосередила увагу на пошук нових технологій навчання.
Традиційно освітній процес в школі зводиться до запам'ятовування і відтворення стандартних прийомів, типових способів вирішення завдань. Це зменшує інтерес до навчання.
Основний напрямок модернізації школи - осучаснені педагогічні технології(особистістно-орієнтовна та парацентрична технології, технології розвивального та проектного навчання), у процесі яких особистість може реалізувати свої здібності, створювати нові об'єкти, схеми поведінки, робити власні «відкриття».
Програма розвитку - інструмент переорієнтації від шаблонності у навчанні до компетентісно-орієнтованої парадигми як єдності цінностей, шляхів, засобів, способів, які націлені на забезпечення саморозвитку особистості в процесі її безперервної освіти, самовизначення, самореалізації в різних інформаційно-предметних і соціально-комунікативних сферах.
В програму розвитку закладів освіти покладено:
- створення оптимальних умов, які забезпечать кожного учня доступною якісною освітою;
- розвиток цінних орієнтацій у формуванні провідних компетентностей;
- успішну соціалізацію через фундаментальні знання;
- узгодження діяльності вчителя та учнів, діяльнісно-рефлексивні форми організації навчання і виховання;
- психолого-педагогічну підтримку.
Ключові компетентності формуються не тільки під час навчання та в позаурочний час у освітньому закладі, а й під впливом родини, друзів, засобів масової інформації тощо. В зв'язку з цим реалізація компетентнісного підходу у розвитку творчих здібностей залежить від освітньо-культурних ситуацій, в яких живе і розвивається школяр. Головним завданням вчителя є не тільки інформувати учня, а й навчити орієнтуватися у житті (у взаєминах з людьми, оцінюванні власних вчинків, виконанні соціальної ролі громадянина, самовизначенні, вибору професії, стилю і способу життя, етичних норм, вирішення конфліктних ситуацій тощо). Саме таким повинен бути здобувач освіти відповідно до вимог нового Державного стандарту. Знання повністю підкоряються вмінням.
Як бачимо, активне впровадження ідеології освіти передбачає орієнтацію на виховання школяра як особистості. І вона може бути реалізована у закладах загальної середньої освіти, які спроможні створити навчальні осередки для забезпечення збалансованого розвитку дитини.
Сучасне освітнє середовище є сутністю культурологічного розвитку через навчально-виховний процес. Дитина в шкільні роки стикається з різноманітними проявами культури - традиційної та новітньої, академічної та масової, культурою особистості й суспільства в цілому. Передумовами успіху є розвиток творчих здібностей. Творчість - це ключ до розкриття потенціалу особистості.
Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та науковій літературі - це створення якісно нових культурних та матеріальних цінностей, інтелектуальної діяльності.
Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність - це творчий потенціал. рівень обдарованості, оволодіння високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, відкидання шаблонів». Це напружена робота, якій передує тривалий період накопичення вражень про навколишній світ, сприйняття, аналізу явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них.
Для молодшого школяра пізнання навколишнього світу складає сенс його життя, творчість є ніби продуктом цього пізнання. Вчителю початкової школи слід особливу увагу приділяти педагогічним технологіям, передбачених Новою українською школою, та враховувати те, що:
• кожна дитина індивідуальна. Творчі прояви у неї спостерігаються досить рано, і будуть притаманні тільки цій дитині;
• творчі процеси найчастіше протікають на несвідому рівні, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат;
• для дитячої творчості характерним є непередбачуваність, спонтанність.
• молодшому школяру властиві всеохоплююча допитливість, дослідженя світу: від «Що це таке?» до «Хочу знати все!». Пізнавальний інтерес є важливою складовою творчої активності.
• малюку властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, загалом - до мистецтва, відчуття прекрасного. Так поступово формуємо естетичне сприйняття, яке стає основою, «матеріалом» для творчої діяльності.
Якщо спостерігати за класом в цілому на уроках та у позаурочний час, можна помітити, що все, чим діти займаються, є своєрідною творчістю - це пізнання властивостей оточуючих предметів; це «гра» зі словами; це експерименти з різними матеріалами тощо. Для чого гра? У грі діти мають змогу виконати будь-яку дію, від якої вони отримуватимуть досвід, уміння, знання і різні результати. Дитяча творчість через ігрову діяльність у першому класі - своєрідна сфера дитячого життя та реалізація навчально-виховного процесу. Займаючись нею, учень діє, спілкується з дорослими та однолітками. У творчості розвиваються швидкість думки (здатність до генерування якнайбільшого числа ідей); гнучкість мислення (змінювати стратегію й тактику творчого пошуку, переключатися з однієї ідеї на іншу, вміти увагу з одного об'єкта на інший); оригінальність (здатність формувати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих); сміливість та допитливість (відкритість та інтерес до більш глибокого вивчення окремих видів діяльності: образотворчої, музичної, театральної, літературної) тощо.
Видатний німецький психолог, філософ Е. Фромм у своїх нотатках зазначив: «Творчі здібності - це здатність пізнавати, дивуватися, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій; це спрямованість на відкриття нового й здатність глибокого усвідомлення».
За В. Сухомлинським «дітям не треба багато говорити, не слід багато їм розповідати, слово - не цяцька, а словесне перенасичення - одне з найшкідливіших перенасичень. Дитині треба не тільки слухати слово вчителя, але й помовчати, бо в цю мить вона осмислила почуте та побачене». У жодному разі неможна давати негативної оцінки дитячій творчості.
Важливим моментом є уміння вчителя відповідати на численні дитячі запитання. Це підтримує бажання пізнавати навколишній світ, навчить її дослуховуватись до власної інтуїції. поважати іншу точку зору, керувати негативними емоціями й не піддаватися поганому настрою, помічати прекрасне у житті.
Серед шляхів розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей у багатьох дослідженнях учених підкреслюється необхідність використання у роботі різноманітних завдань - навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, трудових, нестандартних. Творчі завдання передбачають розуміння дитиною проблеми, яка викликає теоретичні чи практичні утруднення, і для її розв'язання необхідно знайти спосіб дії.
Спрямування сучасних педагогічних технологій на підвищення ефективності навчального процесу, гарантує досягнення запланованих результатів навчання. Проектна, дослідницька технологія організації групової навчальної діяльності школярів, технологія розвивального навчання, технологія саморозвитку (М. Монтессорі) максимально пов'язані з навчальним процесом, діяльністю тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, показує необхідність у спрямуванні творчих здібностей на вирішення різноманітних завдань.
Прогрес розвитку суспільства - це шлях постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Головним педагогічним завдання при цьому є виховання саме такої людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Державний стандарт початкової освіти. // Затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 21 лютого 2018 р. № 87.
2. Активні та інтерактивні технології освіти//Директор школи.- Лютий 2005р., №6 (342).
3. Браташ Н. Особистість ХХІ століття - яка вона? //Завуч. 2002р. № 33 (147).
4. Черкова С.І. Організація педагогічної підтримки самовизначення учнів.
5. Газман О.С. Педагогічна підтримка дитини у навчанні.
6. Антипець В.П., Артюх М.С. Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів як основи креативної особистості.
7. Семенова Р. О., Музика О. Л., Корольов Д. К. та ін. Освітнє середовище як чинник становлення обдарованої особистості.
8. Семез А.А. Соціально-педагогічне проектування: Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів спеціальності 6.010106 Соціальна педагогіка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2012. - 132 с.
7. Інтернет-посилання:
https://pidruchniki.com/15100827/pedagogika/formi_organizatsiyi_navchannya
https://zw.ciit.zp.ua/index.php/
https://ukped.com/statti/teorija-navchannja/54-.html